Монумент Слави у Полтаві за часів радянської та німецької окупації
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
В часи царської Росії монумент Слави, що у центрі Полтави, не зазнавав ідеологічних нападів. Хіба що грабіжники йому дошкуляли. Більшовики швидко взялись виправляти ситуацію, але швидко і схаменулись…
Орел лякає трудящих
З наслідками «царського режиму» більшовики воювали люто. У тому числі з пам’ятниками відповідного періоду. У 30-х роках минулого століття у радянській пресі, а іншої тоді в радянській країні вже майже і не існувало, почали з’являтися статті з закликами знести, переплавити монумент Слави для потреб індустріалізації. Мовляв, корона з орлом своїм виглядом лякає трудящих.
Були й «креативні» ідеї – зняти орла, натомість встановити скульптуру селянки та робітника, або радіовежу. Один із тодішніх директорів Полтавського краєзнавчого музею Йоффе написав докладну записку, що пам’ятник не представляє ніякої мистецької цінності. Він був за “переплавку”.
Мистецтвознавець, археолог Микола Макаренко та його колега Стефан Таранушенко наполегливо доводили, що пам’ятник – є витонченим витвором мистецтва, а отже незалежно від історичних контекстів гідний збереження.
До речі, Макаренко був єдиний у спеціальній комісії, який не підписав висновок про необхідність знесення Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Боровся він і за столичний Софіївський собор.
Завдяки Стефану Таранушенко зберегли, зокрема, Мгарський монастир біля Лубен і Хрестовоздвиженський – у Полтаві. Саме він дав відсіч планам відправити на металолом дзвін «Кизикермен» зі дзвіниці Успенського Собору та Монумент Слави в Полтаві.
Радянська влада не забула такої завзятості: Макаренка розстріляла, а Таранушенко провів 20 років у сталінських концтаборах.
Читайте також: Монумент Слави у Полтаві вже зазнавав пошкоджень
З другої половини 30-х років ідеологи СРСР почала змінювати своє негативне ставлення до імперського минулого. У 1939 році радянський уряд організував відзначення 230-ї річниці Полтавської битви. До цієї дати пам’ятники пов’язані з нею відреставрувати.
Того ж року розпочалась Друга світова війна. Німці окупували Полтаву на два роки: 1941-1943.
А чи були танки ?
«У роки Другої Світової війни, – сказала Л. Шендрик, – українські патріоти також хотіли знести Монумент Слави у Полтаві, але один із них – письменник Володимир Старицький (Гофман) – тоді їх зупинив. Сказав, що нехай пам’ятник і надалі свідчить про нашу «політичну глупоту» і може колись нам допоможе перебороти цю глупоту».
Німецькі нацисти прагнули знести монумент Слави і навіть спробували зробити це за допомогою танків – це дуже популярна версія, зокрема, серед полтавських екскурсоводів. Але вона недоведена – вважає науковий співробітник заповідника «Поле Полтавської битви» Сергій Макаренко.
Як свідчення наводить два фото. Одне зроблена у 1943 році німецьким військовим. Друге – у 1944-му, після звільнення Полтави, яку зробили американські військові – учасники американо-радянської авіаційної операції «Френтік».
«В одній літературі пишуть, що німці намагалися звалити колону, і пошкодили її. А ці два фото підтверджують, що вона не пошкоджена, – сказав С. Макаренко. – А в іншій літературі пишуть, що німці лише хотіли звалити колону. По фото звичайно не скажеш – хотіли вони чи не хотіли? На обох фото видно лише одне пошкоджено – знято напис: «Окончен в 1809 году». Але, на мою думку, якби хотіли, то потягнули б танком і звалили без жодних проблем».
А ось військовий історик з Полтави Олег Безверхній вважає, що німці такі спробували повалити колону. Він посилається на полтавського художника Євгенія Путрю, який помер у 2021 році. У 1943-му йому було 7 років.
«Женя не казав, що бачив як тягнули, – сказав пан Олег. – Але він був переконаний, що тягнули, бо бачив тоді біля пам’ятника дуже багато ланцюгів для буксирування».
Головний архітектор Полтави Лев Вайнгорт активно відновлював Полтаву після війни. У своїй книзі «Монумент Славы в Полтаве» (1959) написав, що у період війни пам’ятник «був значно пошкоджений».
Комуністичні міфи плюс
Безпроблемним було існування пам’ятника після Другової світової війни. Тоді СРСР посилив прагнення до світового впливу. «Діяння Петра І» міцно і славетно вписали в ідеологічні наративи радянської історіографії.
За словами Людмили Шендрик, саме у цьому напрямки працював Музей історії Полтавської битви, який поновили у 1950 році.
«Музей став осередком комуністичної пропаганди, – розповіла пані Людмила. – До міфів, які були створені в часи російської імперії додаються радянські. Про те, що в Україні розгорнулась справжня партизанська війна проти мазепинців і шведських загарбників, і класова боротьба проти мазепинців-експлуататорів ».
І монументу Слави у такій пропаганді знайшли відповідне місце.
Уже наприкінці 80-х років минулого століття у Радянському Союзі розмірковувати на ідеологічні та історичні теми стало легше. Про це у наступній статті.
Анатолій Мішин
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
